"Афганістан…те, що болить"

 Афганістан... У нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. Близько 4 тисяч молодих хлопців-українців загинуло на тій війні, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 чоловіки залишились у полоні або пропали безвісти. Сьогодні в Україні - понад 150 тисяч ветеранів афганської війни, з них близько восьми тисяч мають поранення, понад 6 тисяч є інвалідами, близько 4,6 тисяч членів сімей загиблих в Афганістані потребують допомоги.

Афганістан... Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце, спекотний вітер - афганець, пісок, що не дає дихати, і завжди хочеться пити...
  Ця війна зламала життя багатьом молодим хлопцям, та незважаючи ні на що, вони чесно виконали свій громадянський обов'язок, залишалися вірними присязі до кінця. Тому афганська війна - це не тільки трагедія, але й доблесть і мужність людей, які побували в епіцентрі кривавого конфлікту, а також - застереження на майбутнє.
  Сьогодні в умовах неоголошеної війни з сусідньою країною, українські воїни також демонструють патріотизм, мужність та відвагу, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України; вони гідні нащадки своїх батьків.
  На жаль, афганська війна не стала загальною бідою нашого народу, а залишилася бідою тільки тих, хто в ній брав участь. Для більшості людей вона далека, чужа і невідома.
  З метою нагадати молодому поколінню про цю страшну війну, акцентувати увагу на її важких і жахливих буднях у Вознесенській ЗОШ №8 була проведена екскурсія для учнів 9-х класів до кімнати бойової слави Вознесенської ЗОШ №6, інформаційна година у шкільному  музеї для учнів 7-Б класу "Знову пам'ять ожива вогнем пекучих ран. Ніколи не забути нам тебе, Афганістан!", хвилина бібліотекаря "Герой афганської війни і поет" (сторінками однієї книги, присвячене  Герою афганської війни Олександру Івановичу Стовбі)