30 трав. 2016
Ось i настав день прощання зi школою. Попереду незвiдана даль. Позаду батькiвський порiг, розквiтла калина, протоптана стежка в шкiльному дворi, незрадлива мамина усмiшка зi сльозою на щоцi. Знайти себе, своє мiсце в життi, вирости й вижити, бути завжди людиною - що є святiшого i дорожчого? Де б не були ви, куди б не закинула вас доля, але отой обрис рiдного краю, рiдної школи має завжди бути присутнiм.
Школо, прощавай, нас не забувай,
прощавай, наш рідний клас!
Інші малюки в школу залюбки
скоро прийдуть замість нас.
Ждуть на нас шляхи зовсім не легкі,
все життя - як білий лист!
Школо, прощавай, нас не забувай,
ми повернемось колись!
