72 річниця звільнення Вознесенська від німецько-фашистських загарбників

  32 місяці - з 1 серпня 1941 року по 31 березня 1944 року йшла на території Миколаївщини Велика Вітчизняна війна. Лилася кров, нищилися матеріальні і культурні цінності, духовні надбання народу. На бій ішли мобілізовані і добровольці, чоловіки і жінки, робітники і селяни, комуністи і безпартійні, атеїсти і віруючі, люди різних поколінь, національностей, професій. На захист рідної землі стали всі, навіть діти "ворогів народу", молодь, якій судилося дивом вижити в голодному 1933, в`язні сталінських таборів.

  Перед війною Вознесенськ був невеличким містечком, потопаючим в зелені, райський куточок зі своїм мирним, спокійним життям. Його справедливо вважали одним з найкрасивіших міст на півдні України. Своєрідними вхідними воротами до міста була пристань на Південному Бузі, яку оточували стрункі тополі. Вулиці забудовані акуратними білими будиночками, вечорами заповнювалися відпочиваючими. В парках звучала танцювальна музика. 

  Економічний і культурний розвиток міста перервала Велика Вітчизняна війна. Понад 6 тис. трудящих Вознесенська стали на захист Батьківщини.  І малі, і старі переповнювалися ненавистю, йшли в партизани, створювали підпільні осередки. 

   Визвольна весна 44-го. Старожили міста і району пам'ятають, з якою величезною вдячністю вони зустрічали визволення нашого краю від гітлерівських загарбників, бо воно було початком мирного життя для наших людей. В цей день ось вже протягом кількох десятиліть жителі Вознесенщини за доброю традицією віддають данину шани всім тим, хто ціною власного життя добував для нас цей світлий довгожданий день. 

Музейна година  "Ви - перемогли! Ми - пам'ятаємо!"

• Нам, спадкоємцям слави героїв Великої Вітчизняної війни, Перемога вручила найцінніше – науку любити життя і Батьківщину, перемагати ворогів. На наші плечі лягає тягар відповідальності за спокійний і вільний завтрашній день України. І важливо нести цю ношу гідно.